Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.06.2014 року у справі №905/6287/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 905/6287/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвська Н.Г.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства

"Вугілля України"

на рішення господарського суду Донецької

області від 11.12.2013 року

та постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 19.02.2014 року

у справі № 905/6287/13

господарського суду Донецької області

за позовом Державного підприємства

"Вугілля України"

до Державного підприємства "Красноармійськвугілля"

за участю третьої особи без

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська"

про стягнення 237 004,44 грн.

за участю представників:

позивача - Литвищенка М.Є, Андрусенка Ю.С.

відповідача - не з'явились,

третьої особи - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення збитків в розмірі 237004,00 грн. понесених у зв'язку з поставкою вугільної продукції у змерзлому стані.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2013 року (суддя Соболєва С.М.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року (судді: Чернота Л.Ф., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України" відмовлено.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Вугілля України" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно пунктів 2, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному, об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2011 року між Державним підприємством "Вугілля України" (позивач-покупець) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (відповідач-постачальник) укладено договір поставки вугілля №07-11/1-ЕН (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник на умовах передбачених даним договором, зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-вугілля).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаних в додатках до договору.

Відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.3 договору, постачальник зобов'язався здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею, в період з 15 листопада по 15 березня проводити профілактичні міри щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування, промаслення тощо) відповідно до ДСТУ 4083-2002.

Вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення (місце поставки), кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору. Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених Покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (п.п. 4.2., 4.3 договору).

Строк дії договору встановлено до 30.04.2012 року (п.10.1 договору).

Водночас, 30.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (Покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/6, відповідно до п.1.1 якого ДП "Вугілля України" постачало ПАТ "Центренерго" вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками.

Згідно з договором №07-11/1-ЕН від 19.04.2011 року у лютому 2012 року на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" відвантажене вугілля (залізничні накладні №53393831, 53403010, 53402848, 53402657, 53402525, 53402582, 53431540, 53431508, 53475208, 53492195, 53475141, 53531299, 53531265, 53565651, 53565560, 53560736, 53594933, 53541694, 53611901, 53603148, 53628277, 53671012, 53646261, 53637047, 53686986, 53646436, 53687174, 53689774, 53689832, 53700480, 53760492, 53760294, 53704243, 53722013, 53721411, 53721825, 53760591, 53797569, 53787834, 53777546) у 208 вагонах.

Вантажовідправником вугільної продукції згідно з залізничними накладними є асоціація ДРФЦ, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська".

При прийнятті вантажу Вуглегірською ТЕС ПАТ "Центренерго" (вантажоодержувач) виявлено, що вугілля надійшло в змерзлому стані, без проведення профілактичних мір проти змерзання (вугілля не відставало від бортів). Для здійснення вивантаження вугілля проведено розігрів, про що складено акти спільного опробування вугілля, акти про змерзання вугільної продукції. Крім цього складено акти загальної форми ГУ-23 та акти доповнення до них, за участю представника залізниці, депутата Світлодарської міської ради та представника громадськості, в яких засвідчені факти надходження вугілля у змерзлому стані та заходи проведені для відновлення сипучості вугілля.

Вказані дії спричинили понесення ПАТ "Центренерго" додаткових витрат на загальну суму 237004,44 грн., що підтверджується відомостями за користування вагонами форми ГУ-46 та Переліками ТЕХ ПД.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року по справі №5011-42-16060-2012, яке набрало законної сили, за позовом ПАТ "Центренерго" до ДП "Вугілля України" про відшкодування збитків, стягнуто з ДП "Вугілля України" на користь ПАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" збитки в розмірі 237004,44грн.

Позивачем надано заяву №0417/10 від 27.02.2013 року про виконання вказаного рішення про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги ДП "Вугілля України" мотивовані неналежним виконанням ДП "Красноармійськвугілля" своїх зобов'язань за договором поставки № 07-11/1-ЕН від 19.04.2011 року, зокрема, п. 3.1.3. договору про проведення профілактичних мір щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі згідно з ДСТУ 4083-2002, що спричинило поставку вугілля в змерзлому стані та як наслідок понесення позивачем збитків у розмірі 237004,44 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року по справі №5011-42-16060-2012.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, позицію якого підтримав і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання збитків саме відповідачем, оскільки вантажовідправником вугілля є ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська", яка є правоноступником Асоціації "Фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр", а не відповідач ДП "Красноармійськвугілля". Крім цього, судами зазначено про здійснення відправником заходів для попередження змерзання продукції - умаслення 1%, тому вина відповідача відсутня.

Проте зазначений висновок зроблений судами попередніх інстанцій без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій між Асоціацією "Фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр" (Асоціація, правонаступником якої є ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська") та ДП "Красноармійськвугілля" (Замовник) укладено договір №136 від 01.06.2005 року, за яким Замовник передає на переробку Асоціації вугілля для збагачення на ЦЗФ "Комсомольська".

Відповідно до розділу 3 вказаного договору ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" відвантажує концентрат протягом 1-2 днів після поставки вугілля Замовником та надання реквізитів для відвантаження (п.3.2.).

ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" здійснює збагачення вугілля та відвантажує продукти збагачення за реквізитами вказаними Замовником. Замовник зобов'язаний надати реквізити, які містять достовірні дані про вантажоотримувача (розділ 4 договору).

Отже, ДП "Красноармійськвугілля" поставляє вугілля для збагачення третій особі та водночас надає їй реквізити для відвантаження вантажоотримувачу.

Приписами статті 194 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів, які змерзаються (ст. 27 Статуту) затверджена наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 вантажами, які змерзаються, вважаються вантажі, що перевозяться навалом і які при температурі нижче 0 С втрачають свої властивості сипучості внаслідок змерзання окремих часток вантажу між собою та примерзання їх до підлоги та стін вагона.

У разі пред'явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен ужити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Якщо зменшити вологість до безпечних меж неможливо, то відправник повинен ужити заходів щодо запобігання чи зменшення ступеня змерзання вантажу шляхом застосування відповідних профілактичних засобів.

У разі завантаження у вагони в холодну пору року вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів.

Таким чином, ДП "Красноармійськвугілля", поставляючи вугілля для збагачення ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" та надаючи йому реквізити для відвантаження вантажоотримувачу в порядку норм 194 ГК України, покладає виконання господарського зобов'язання щодо відправки вантажу на третю особу.

Пунктом 13 Правил передбачено, що у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, зазначаються заходи, вжиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, витрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акту одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов'язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Отже, враховуючи приписи статті 194 ГК України сторони зобов'язання не звільняються від обов'язку реального виконання зобов'язання при неналежному його виконанні третьою особою. Це означає, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання третьою особою, яка виступає безпосереднім виконавцем, боржник у зобов'язанні повинен особисто вчинити дії, які є об'єктом відповідного правовідношення.

Обов'язок ДП "Красноармійськвугілля" поставляти вугілля на умовах передбачених договором та проводити профілактичні міри, щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі передбачено, зокрема, розділом 3 договору.

Відповідальність постачальника за здійснення поставки вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також п. 3.1.2. та 3.1.3. договору, передбачена п. 8.3 договору, згідно якого постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт, зберігання вантажів залізницею та інше.

Як зазначає касатор, Вуглегірська ТЕС ПАТ "Центренерго" листами, факсограмами неодноразово повідомляла ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" та ДП "Красноармійськвугілля" про надходження змерзлої продукції та неможливість своєчасного вивантаження вагонів, зокрема, факсограмою № 11-720 від 24.02.2012 року повідомлено про вжиття додаткових засобів для вивантаження вагонів, що спричинило витрати на загальну суму 237004,44 грн., з проханням надати гарантійний лист про їх відшкодування.

Крім того, ДП "Красноармійськвугілля" надало відповідь про відшкодування додаткових витрат на суму 237 004,44 грн. у спірний період (січень - лютий 2012 року) після отримання претензії (лист № 5-2170 від 07.03.2012 року).

Проте, вказані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Також, господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на твердження позивача про сумнівність здійснення вантажовідправником заходів для попередження змерзання вугілля, оскільки, відповідно до актів спільного опробування вугілля, актів про змерзання вугільної продукції, актів загальної форми ГУ-23 та доповнень до них, засоби профілактики (промаслення 1%) виявились неефективним та зауважено про відсутність застосування будь-яких засобів профілактики до спірної партії вугілля.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не зважаючи на те, що даний спір має похідний характер від спору у справі №5011-42/16060-2012 господарського суду м. Києва, рішенням якого від 16.01.2013 року стягнуті збитки за поставлену спірну продукцію у змерзлому стані з позивача, висновки господарських судів по справі № 905/6287/13 про відсутність доказів завданих збитків відповідачем є передчасними та недостатньо мотивованими.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього ж Кодексу.

Згідно статті 11110 цього ж Кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року у справі № 905/6287/13 та рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2013 року у справі № 905/6287/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.С. Самусенко